Монастир на лагевницькому уз гір’ї у Кракові був добре відомий Івану Павлу II. Уже під час окупації, йдучи на роботу до «Солваю», він щоденно проходив повз нього і заходив до чернечої каплиці. Чернечі хронічки занотовують лише ті події, в яких він брав участь як молодий священик, а потім Пастир краківської єпархії зацікавлений апостольською діяльністю Конгрегації і розвитком культу Божого Милосердя у формах переданих с. Фаустиною. 7 червня 1997 року він прибув на це місце – як визнав сам – з потреби серця, щоб перед відомою милостинями іконою Ісуса Милосердного і при мощах с. Фаустини заповісти Божому Милосердю долю людства, Костьолу та свій понтифікат.

Промова Святого Отця Івана ПавлаIIв святині Божого Милосердя у Кракові-Лагевніках

1. Misericordias Domini in aeternum cantabo (Ps. 89 [88], 2).
Приходжу як паломник до цієї святині, щоб долучитися до одвічного співу на честь Божого Милосердя. Заспівав його Співець Господній, розповівши те, що всі покоління берегли і берегтимуть як найцінніший плід віри. Ніщо так не потрібне людині, як Боже милосердя – та ласкава милість, яка співчуває та підносить людину поза її слабкість до безкінечних висот святості Бога. У цьому місці ми усвідомлюємо це особливо. Тому що звідси вийшло послання Божого милосердя, яке сам Христос захотів передати нашому поколінню за посередництвом благословенної Фаустини. І це послання ясне й зрозуміле  для кожного. Кожен може прийти сюди, подивитись на цю ікону милосердного Христа, на Його Серце, з якого виходить проміння милостей, і глибоко в душі почути те, що чула Благословенна: «Не бійся нічого, Я завжди з Тобою» (Щ. 613). І хто від щирого серця відповість "Ісусе, вірю Тобі!", знайде заспокоєння усіх тривог та страхів. В цьому діалозі довіри між людиною та Христом нав’язується особливий зв’язок звільняючої любові.  А в любові немає страху, – пише св. Іван. - (...) досконала любов витісняє страх, оскільки страх асоціюється з покаранням (1 J 4, 18). 

Костьол по-новому читає послання милосердя, щоб ефективно нести поколінню кінця другого тисячоліття і майбутнім поколінням світло надії. Він також безперервно просить Бога про милосердя для всіх людей. В жодні часи, в жоден період історії – а особливо в такий переломний період як наш – Костьол не може забути про молитву, яка є проханням про милосердя Бога проти всілякого зла, яке тяжіє над людством і загрожує йому. (…) Чим більше людська свідомість, піддаючись секуляризації, втрачає почуття сенсу самого слова «милосердя» - чим більше, віддаляючись від Бога, віддаляється від таємниці милосердя – тим більше Костьол має право і обов’язок звертатись до Бога милосердя з «великим благанням» (DM, 15). Власне тому на шляху мого паломництва мала місце ця святиня. Я приходжу сюди, щоб довірити усі турботи Костьолу і людства милосердному Христу. На порозі третього тисячоліття я приходжу, щоб ще раз довірити Йому моє Петрове служіння – «Ісусе, вірю Тобі!». 
Послання Божого милосердя завжди були близькі і дорогі мені. Історія ніби вписала їх в трагічний досвід другої світової війни. В ці тяжкі роки воно було особливою опорою і невичерпним джерелом надії не тільки краків’ян, але й для всього народу. Це був і мій особистий досвід, який я забрав з собою у Столицю Петра і яке якоюсь мірою формує образ цього понтифікату. Я дякую Божому провидінню, що мені особисто було дано посприяти виконанню волі Христа шляхом встановлення свята Божого Милосердя. Тут, при мощах благословенної Фаустини Ковальської, я також дякую за дар її беатифікації. Я постійно прошу Бога про милосердя для нас і всього світу.


2. Благословенні милосердні, бо вони зазнають милосердя (Mt 5,7).
Дорогі Сестри! На вас лежить незвичайне покликання. Вибравши серед вас благословенну Фаустину, Христос зробив вашу конгрегацію хранителем цього місця, і водночас закликав до особливого апостольства Його милосердя.  Прошу вас, виконуйте цю справу. Сьогоднішня людина потребує вашого проголошення милосердя; потребує ваших справ милосердя і потребує вашої молитви про милосердя. Не занедбуйте жодного з цих апостольських вимірів. Робіть це у єдності з Архієпископом Краківським, якому так сильно запала у серце справа вшанування Божого Милосердя, і з усією спільнотою Костьолу, яку він очолює. Нехай ця спільна справа приносить плоди. Нехай Боже милосердя змінює людські серця. Нехай ця святиня, відома уже в багатьох частинах світу, стане сяючим на весь Костьол центром культу Божого Милосердя. 
Ще раз прошу вас помолитись за наміри Костьолу та підтримку у моєму Петровому служінні. Знаю, що ця молитва тут постійно лунає – від усього серця дякую за це. Вона усім нам дуже потрібна: tertio millennio adveniente (пришестя третього тисячоліття). 
Усіх вас присутніх тут і всіх шанувальників Божого Милосердя  від серця благословляю.

Паломництво у 2002 році

17 серпня 2002
Уже з лютого 2002 року в святині Божого Милосердя відбувались духовні та організаційні приготування до візиту Святого Отця в Лагевніках. Вони складалися з: молитви, пожертвування і вивчення повчань Святого Отця Івана Павла ІІ сестрами Конгрегації Божої Матері Милосердя, працівниками, Фондом Святині Божого Милосердя товариством Фаустінум, підопічними Молодіжного Виховного Центру і численними прибуваючими сюди паломниками. З думкою про молодь тут організовано цикл євангелічних концертів під гаслом "Будь багатим на милосердя" поєднаних з короткою конференцією і коронкою до Божого Милосердя. Безпосереднім приготуванням була новенна (7-15 серпня 2002), яку склали: молитва в Годину Милосердя, коронка і новенна до Божого Милосердя та святі меси з проповіддю на теми взяті з енцикліки Івана Павла II Dives in misericordia (Бог багатий милосердям).


Після оголошення, що Святий Отець Іван Павло II прибуде освятити святиню, що будувалася з 8 вересня 1999 року, серед усіх, хто брав участь у будівництві запанувала велика радість. Відповідальні за хід робіт особи робили все, щоб верхній костьол був якнайшвидше готовий до освячення. В цей гарячий період на будівництві працювало понад 100 робочих у дві зміни, а в момент найбільшого напливу робіт ця кількість перевищувала 200. Дуже стислі строки зробили темп робіт – до цього і так рекордний для польських умов - приголомшливим.
В самих урочистостях освяти верхнього костьолу 17 серпня 2002 року взяло участь понад 22 тисячі віруючих, згромаджені у трьох місцях: в середині костьолу (4 тис. осіб) - сектори VIP, A,B,C, сектор преси; на паркінгу біля пастирського будинку (3 тис. осіб) - сектор D та на площі перед костьолом (сектор E) i вздовж дороги проїзду папської свити (15 тис. осіб). Запрошення на урочистість було перед усім адресоване жертводавцям Фонду Святині Божого Милосердя, будівельникам костьолу і гостям, запрошених Митрополитом Краківським ксьондзом  кардиналом Францішком Махарським і Конгрегацією Сестер Божої Матері Милосердя.

Детальні дані про осіб, запрошених на освячення костьолу в Кракові Лагевніках виглядають наступним чином:

Загальна кількість жертводавців: 8856 осіб 
загальна кількість почесних гостей: 600 осіб
будівельники: 1154 особи 
загальна кількість осіб запрошених Конгрегацією Сестер Божої Матері Милосердя: 1550 осіб 
кількість доброчинників: 1016 осіб з 98 доброчинних справ і 131 інвалід 
загальна кількість представників установ та організацій: 2046 осіб 
решта: 11 000 осіб

Варто зазначити, що серед цієї кількості учасників папських урочистостей також знаходились парафіяльні ксьондзи Краківського Архієпископства (418 осіб), ксьондзи парафії Божого Милосердя і св. Сестри Фаустини у Польщі (149 осіб), працівники Митрополитської Курії у Кракові (107 osób), збирачі внесків в Лагевніках і на Блонях (карцери, черниці і світські – близько 1500 осіб). Серед учасників  будуть також присутні групи з закордону, перед усім з Угорщини, Італії, США, Словаччини, України, Білорусі, Німеччини, Франції, Голландії, Швеції. Інші жертводавці Фонду Святині Божого Милосердя у кількості 33 тисячі осіб були запрошені до участі у святій папській месі на Блонях. В зв’язку з візитом Святого Отця до святині Божого Милосердя жертводавці були також запрошені на спеціальну ораторію «Очікуваний Гість» на підставі драми Зофії Коссак, яка відбулася 17 серпня 2002 року о 21.00 перед новим костьолом. Цю ораторію виконало 150 музикантів Сілезької Філармонії, 10 солістів, два хори і фольклорний колектив "Гройцованє". Важливою подією цього дня було також  Національне Паломництво Угорців, в рамках якого представниками Єпископату Угорщини була відправлена урочиста свята Меса у новому костьолі.
Молитва не припинилася також після візиту Святого Отця. В лагевницькій святині 17-24 серпня 2002 тривало урочисте восьмиденне свято подяки за паломництво Івана Павла ІІ на Вітчизну, за освячення нового костьолу в лагевницькій святині і за акт довіри світу Божому Милосердю. Ця подяка триває і далі. Відомим знаком значимості проведених подій став надзвичайно чисельний наплив паломників до святині (700 000 осіб за період після 17.08.2002). Освячення верхнього костьолу і зростаюча кількість паломників поставила перед Фондом Святині Божого Милосердя термінове завдання якнайшвидше закінчити решту робіт, пов’язаних з розширенням лагевницької святині.

Промова зIIпаломництва до Святині Божого Милосердя у Кракові-Лагевніках

(Цит. за L'Osservatore Romano)
Краків-Лагевніки 17-08-2002

Іван Павло II
Проповідь під час освячення святині Божого Милосердя


O неосяжне і бездонне Милосердя Боже,
Хто Тебе гідно вшанувати і прославить зможе,
Найбільше достоїнство Бога Всемогутнього,
Ти солодка надія для грішного
(Щ. , 951).

1. Дорогі Брати і Сестри! Повторюю сьогодні ці прості і щирі слова св. Фаустини, щоб разом з нею і з вами всіма вшанувати неосяжну і бездонну таємницю Божого Милосердя. Як і вона, ми хочемо визнати, що немає для людини іншого джерела надії, ніж милосердя Бога. Ми хочемо з вірою повторювати: Ісусе, вірю Тобі!
Це визнання, в якому виражається віра у всемогутню любов Бога, особливо потрібна в наші часи, коли людина губиться перед лицем різноманітних проявів зла. Треба, щоб заклик про Боже милосердя йшов з глибини людських сердець, сповнених страждання, тривоги і сумнівів, які шукають джерело надії. Тому ми приходимо сьогодні сюди, до лагевницької святині, щоб знову відкрити в Христі обличчя Отця, який є «Отцем милосердя і Богом всіх втіх» (пор. 2 Кор 1, 3). Ми хочемо очима душі дивитися в очі милосердного Ісуса, щоб в глибині його погляду знайти віддзеркалення власного життя і світло милості, яку ми вже багаторазово отримували і яку Бог береже для нас на кожен день і на останній день.

2. За мить ми освятимо цей новий храм, присвячений Божому милосердю. Перед тим як це відбудеться, хочу щиро подякувати всім, хто причетний до його виникнення. Особливо дякую ксьондзу кардиналу Францішку, який стільки турботи вклав у цю справу, даючи доказ особистого богослужіння до Божого Милосердя. Сердечною думкою охоплюю Сестер Божої Матері Милосердя, дякую їм за справу поширення послання, яке залишила св. сестра Фаустина. Вітаю присутніх тут кардиналів і єпископів з Польщі на чолі з Кардиналом Примасом, а також єпископів з різних частин світу. Тішуся присутністю єпископальних і чернечих священників, а також семінаристів.
Сердечно вітаю всіх, хто бере участь у цій літургії, а особливо представників Фонду Святині Божого Милосердя, яка адмініструє його будівництво, а також самих будівельників з різних підприємств. Я знаю, що багато з присутніх тут щедро підтримували матеріально це будівництво. Прошу Бога, щоб нагородив вашу щедрість і вашу працю своїм благословенням!

3. Брати і сестри! Коли ми освятимо цей новий храм, можемо задавати собі питання, яке хвилювало царя Соломона, коли віддавав Богу для поселення єрусалимську святиню: "Чи насправді Бог оселиться на землі? «Адже небо і небо небес не вміщають Тебе, а тим менше храм, що його я збудував " (1 Цар 8, 27). Так, на перший погляд, поєднання присутності Бога з певним визначеним місцем може здатись недоречним. А однак потрібно пам’ятати, що час і місце належать виключно Богу. Кожну годину і весь світ можна вважати Його «храмом», але все ж є час і місця, які обирає Бог, щоб в них люди особливо відчували Його присутність і Його милості. А люди, яких веде віра, приходять до цих місць, бо впевнені, що дійсно стають перед Богом, який там присутній.
З цим самим духом віри я прибув до Лагевнік, щоб освятити новий храм. Оскільки я переконаний, що це таке особливе місце, яке Бог обрав собі, щоб тут виливати милості і дарувати своє милосердя. Я молюся, щоб цей костьол, був завжди місцем проголошення послання про милосердну любов Бога; місцем навернення і спокути; місцем євхаристичного пожертвування – джерела милосердя; місцем молитви – невтомного благання про Боже милосердя для нас і всього світу. Тому молюся словами Соломона: «О Господь, мій Боже, (…) вислухай це прохання і цю молитву, в якій сьогодні Твій слуга намагається вблагати Тебе про те, щоб вночі і вдень Твої очі дивились на цей храм. (…) Вислухай благання слуги Твого і народу Твого, (…) всякий раз коли він буде молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де Ти перебуваєш – з неба. І не тільки вислухай, а й прости!»  (1 Цар 8, 28-30).


4. "Надходить (...) час, і нині вже є, коли справжні вірні будуть віддавати шану Отцю Духом та істиною,  бо таких шанувальників хоче мати Отець" (І 4, 23). Коли ми читаємо ці слова Ісуса в храмі Божого Милосердя, ми особливому усвідомлюємо, що тут людина не може стати інакше як у Дусі та істині. Це Святий Дух, Утішитель і Дух Істини, веде нас на шляхи Божого милосердя. Переконуючи світ "про гріх, про справедливість і про суд " (І 16, 8), водночас відкриває повноту спасіння у Христі. Це переконання про гріх відбувається у двоякому підході до Хреста Ісуса Христа.  З одного боку Святий Дух дозволяє нам через хрест Христа пізнати гріх, кожен гріх, у повному масштабі зла, яке він в собі містить. З іншого боку, через Хрест Христа Святий Дух дозволяє нам побачити гріх у світлі mysterium pietatis, тобто милосердної, всепробачаючої любові Бога (пор. Dominum et vivificantem, 32).
Так "переконання про гріх" стає водночас переконанням про те, що гріх може бути відпущений, а людина може відчути себе улюбленою дитиною Божою. Хрест же "становить найглибше схиляння Бога над людиною [...]. Хрест є ніби дотиком одвічної любові до найболючіших ран земного існування людини" – як я написав у Dives in misericordia (n.8). Цю істину нам постійно буде  нагадувати наріжний камінь цього храму, який був взятий з гори Кальварії – як з-під хреста, на якому Ісус переміг гріх і смерть.
Я палко вірю, що цей новий храм назавжди залишиться місцем, в якому люди ставатимуть перед Богом Духом та істиною. Вони будуть приходити сюди з вірою, яка супроводжує кожного, хто з покорою відкриває своє серце для милосердної любові Бога – тієї любові, яку не зможе перемогти найбільший гріх. Тут у вогні Божої любові людські серця будуть палати прагненням навернення, а кожен, хто шукає надію, знайде втіху.

5. "Отче Предвічний, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Улюбленого Сина Твого, а Господа нашого Ісуса Христа на ублагання за гріхи наші і цілого світу; (...) заради Його тяжких Страждань  будь милосердний для нас і цілого світу" – слова з Щоденника Сестри Фаустини (Щ. 476). Для нас і цілого світу... Як сильно сьогоднішній світ потребує Божого милосердя! На усіх континентах з глибин людського страждання здається лунає прохання про милосердя. Там, де панує ненависть і бажання помсти, де війна приносить біль і смерть невинним, потрібна милість милосердя, яке заспокоює думки і серця і народжує мир. Де немає поваги до життя і гідності людини, потрібна милосердна милість Бога, в світлі якої відкривається несказане значення кожного людського існування. Потрібне милосердя, щоб уся несправедливість у світі знайшла свій кінець у сяйві істини.
Тому сьогодні у цій святині я хочу здійснити урочистий акт довіри світу Божому милосердю. Роблю це з палким прагненням, щоб послання про милосердну любов Бога, яке тут було проголошене за посередництвом Сестри Фаустини, дійшло до усіх жителів землі і наповнювало їх серця надією. Нехай це послання розходиться з цього місця по всій нашій улюбленій Вітчизні і по всьому світу. Нехай буде виконана обітниця Ісуса, що звідси повинна вийти «іскра, яка приготує світ до Його останнього пришестя» (Щоденник, 1732).
Потрібно розпалювати цю іскру Божої милості. Потрібно передавати світу вогонь милосердя. У милосерді Бога світ знайде мир, а людина щастя! Це завдання я доручаю вам, дорогі брати і сестри, Костьолу у Кракові і в Польщі, і всім шанувальникам Божого милосердя, які будуть прибувати сюди з Польщі і цілого світу. Будьте свідками милосердя!

6. Боже, Милосердний Отче,
котрий явив свою любов
у Твоєму Сині Ісусі Христі
і вилив її на нас
у Святому Духові, Утішителю,
Тобі ввіряємо сьогодні
долю світу і кожної людини.
Схились над нами, грішними,
вилікуй нашу слабкість,
переможи усяке зло,
дозволь усім мешканцям землі
пізнати Твоє милосердя,
щоб у Тобі, триєдиний Боже,
вони завжди знаходили джерело надії.
Предвічний Отче,
заради тяжких страждань
і воскресіння Твого Сина
будь милосердним до нас і усього світу!

Слава Ісусу Христу!

В кінці цієї урочистої літургії хочу сказати, що багато моїх особистих спогадів пов’язані з цим місцем. Я приходив сюди, зокрема, під час окупації, коли працював у сусідньому «Солваю». До сьогодні пам’ятаю цю дорогу, яка вела з Борку Фаленцького на Дембніки, якою я йшов щоденно, ідучи на різні зміни на роботу, ідучи в дерев’яних черевиках. Такі тоді носили. Як можна було уявити собі, що ця людина у дерев’яних черевиках колись буде освячувати базиліку Божого Милосердя в краківських Лагевніках.
Я радий, що повстав цей гарний храм присвячений Божому Милосердю. Турботу про матеріальну, а особливо духовну форму цієї святині доручаю кс. кард. Францішку, всьому краківському архієпископству та сестрам Божої Матері Милосердя. Нехай ця співпраця у справі поширення культу Ісуса Милосердного принесе благословенні плоди у серцях віруючих у Польщі та цілому світі.
Усіх паломників, які прибувають і прибуватимуть сюди, хай благословить Милосердний  Бог!

Іван ПавлоII, Краків-Лагевніки, 17.08.2002