Мету написання Щоденника назвала сама Сестра Фаустина. Таким написанням вона хотіла виконати чітку вказівку Ісуса і наказ духівників як кс. М.Сопоцько, так і О.Ю.Андраша Т.І. Визнала також, що хоче через цей Щоденник дати пізнати людям Божу доброту та милість. Також вона багаторазово зазначала, що писала його на чітку вказівку Вищих за рангом, що було для неї підтвердженням Божої Волі. Щоденник в її розумінні не повинен бути призначений для читання широкому загалу, і в будь-якому разі ніколи за її життя. Кс. Мар’ян Сопоцько пояснює в своїх листах мету написання Щоденника інакше. Він зазначає, що багатство душевних переживань С.Фаустини було надто велике, щоб можна було обговорити це в сповідальні, не привернувши уваги третіх осіб. Зрештою як професор не мав часу на довгі сповіді такого типу. Тому порекомендував їй, щоб вона записувала те, що вважає Божою волею і давала йому, через певний час до перегляду.

Сестра Фаустина поточно записувала свої переживання і надзвичайні милості. Переважно концентрувала увагу на внутрішньому житті і своєму контакті з Господом Богом. Багато місця, і з надзвичайною увагою, вона присвячувала Божим повчанням, натхненням та рекомендаціям. Винятково інколи згадувала про певні зовнішні факти. На деяких сторінках записувала власні думки і висновки з медитації або конференції.
А інколи навіть безпосередньо записує зміст повчань священиків. На багатьох сторінках ми знаходимо в Щоденнику поезію, в якій вона намагається викласти свої почуття до Господа Бога. Вірші мають характер особистих зізнань у любові та туги за Богом. В них вона переважно виражає своє поклоніння та любов, а також прагне повного єднання з Творцем. Пише без наперед продуманого плану, поряд з вище названими акцентами інколи розміщує, але дуже скупо, примітки про середовище, в якому живе, про роботу і стан свого здоров’я.

Сестра Фаустина почала писати Щоденник у 1934 році. Перший рядок і нотатка носить дату: 28 липня 1934 р. Від Кс. Сопоцько ми дізнаємось, що с. Фаустина спалила деяку частину Щоденника. Коли вона сказала йому про це, він порекомендував їй за покуту відтворити з пам’яті знищений зміст, і водночас поточно нотувати свої переживання. Власне це спричинило плутанину в хронології фактів в значній частині записів с. Фаустини. Зрештою усвідомлюючи це, вона інколи писала дати подій, про інші справи писала без дат, використовуючи зворот – в певний момент. В результаті цього повстало кілька повторів того самого факту або переживання. Цілий текст рукопису вміщують шість зошитів. Рукопис, в основному, не має жодних пошкоджень. Є тільки одна вирвана невідомим винуватцем сторінка (що зазначено біля тексту).

Описи фактів с. Фаустина часто переплітала з молитвами. В свої власні речення вписує слова Ісуса або закінчує почате оповідання його словами. Відсутність знаків пунктуації викликало виникнення незрозумілостей у тексті. Дуже часто було так, що вона починала опис предмету або справи, а закінчувала його молитовним зворотом до Господа Бога, або актом поклоніння та захоплення Божими діями. Особливо друга частина Щоденника, де поточно записуються факти і переживання, містить багато акцентів, що вказують на постійне пам’ятання про присутність Бога. У рукописі Щоденника ми знаходимо ряд зайво повторюваних слів. Це дозволяє припустити, що їй було заборонено закреслювати те, що написала. Власне тому, найімовірніше, залишила як повторювані, так і неправильні чи зайві слова. Стан рукопису дозволяє також припускати, що вона не читала того, що написала, бо тоді б напевно дописала, напр., пропущені у якомусь слові літери.
В рукописі знаходимо цілий ряд підкреслених слів і речень. Це було зроблено на вказівку кс. Сопоцько, який кількаразово  рекомендував їй, щоб таким чином позначала те, що їй порекомендував Ісус.

Зошити Щоденника с. Фаустина мала завжди у себе.  Тільки інколи давала їх переглянути кс. Сопоцько, а потім О.Андрашу Т.І. Після її смерті рукопис залишався в Конгрегації. Зрештою він ретельно оберігався і то так, що крім кількох осіб, у Конгрегації про його існування не знали. Коли О.Андраш писав біографію С.Фаустини, тоді йому довірили Щоденник, зрештою як духівнику, який мав на це повне право.

Вперше Щоденник був переписаний за дорученням Матері-настоятельки Міхаели Морачевської, Сестрою Ксаверою Ольшамовською. На жаль, перепис був неточний і ненауковий. Оскільки переписувачка вважала слушним додавати і пропускати певні дрібні слова, змінювала епітети, і навіть через людську неуважність пропустила певні тексти. З цього тексту робилися подальші копії, а також здійснено переклад не автентичного тексту на італійську мов. І що ще гірше цей текст навіть свого часу отримав  авторизацію та підтвердження Краківської Курії.

По відношенню до оригіналу копії містять пропуски цілих сторінок, цілих речень і велику кількість змінених, замінених іншими, пропущених або доданих слів. Кількість виявлених помилок складає кільканадцять сторінок густого машинопису. Тому нема нічого дивного, що попередні тексти зустрічалися суперечливо та з недовірою.
Однак набагато гіршим злом є факт цілого ряду стилістичних незрозумілостей, які залишились невиправленими. Сестра Фаустина в одному реченні переходила від власних слів до цитування слів Ісуса.

На даний момент наукове опрацювання тексту базується тільки на рукописі Сестри Фаустини. Цілий критичний апарат, усі текстові примітки і вказівки були опрацьовані сестрою Беатою Пєкут з Конгрегації Матері Божої Милосердя у Польщі при співучасті Сестер, які допомагали при переписуванні текстів. Як історик допомагав своїми порадами та рекомендаціями О.Єжи Мрувчинський,  Промотор Віри Інформаційного Процесу.
Підготовлений таким чином текст і його опрацювання було переслане до Риму до Отця Генерального Постулатора Справи О. Антонія Мрука Т.І., щоб після відповідної його перевірки і за його направленням могло вийти з друку.

Щоденник Сестри Фаустини – це не якась збірка "чудес" i книжка, що містить описи надзвичайних явищ. Так можна його оцінити після поверхового і неуважного прочитання.
Фактично це цінне і повчаюче читання. Перед усім він відкриває нам душу Слуги Божої. Зі сторінок Щоденника Вона постає перед нами як людина сувора до себе і рішуча до роботи над собою. Ми бачимо, як с. Фаустина наполегливо працювала і використовувала будь-яку можливість для духовного збагачення. З Щоденника ми дізнаємося про її труднощі та духовну темноту, а також її містичні злети,  просвітництва та внутрішні радощі. Однак те, що заслуговує на підкреслення, – це її внутрішня сила, що звичайно випливає з Божої підтримки і безсумнівний героїзм довіри до Божого Милосердя.

Щоденник красномовно i переконливо показує нам безкінечність Божого Милосердя. Однак він не тільки розповідає про наймилосерднішого Спасителя, але також заохочує вшановувати його. Показує нам також різні форми цього вшанування, і водночас ілюструє факти Божого втручання та вислухування тих, хто Його наполегливо просить.

Щоденник має ще значення в тому, що вчить дитячому та повному простоти відношенню до Бога, що вказує на можливість співжиття з Богом, присутнім з нами кожну мить.
Він насправді показує життя в Божій присутності як милість, але як милість,яку можна собі вимолити шляхом покірної довіри Богу.

Однак особлива цінність Щоденника – це повчання  і заохочення до інтенсивного внутрішнього Життя. Він показує нам на прикладі Сестри Фаустини необхідність посиленої і рішучої роботи над собою. Також на практиці вчить тяжкому мистецтву любові до ближнього.

Повний текст Щоденника доступний на сайті faustyna.pl