Сестра Фаустина народилася 25 серпня 1905 року, вона була третьою з десяти дітей у сім’ї Мар’яни та Станіслава Ковальських, селян з Глоговець. Під час Святого хрещення в парафіяльному костьолі у Свініцах Варцкіх отримала ім’я Олена. З дитинства вона вирізнялася любов’ю до молитви, працьовитістю, слухняністю і великою вразливістю до людських бід. На дев’ятому році життя прийняла I Святе Причастя, яке глибоко переживала, свідома присутності Божественного Гостя у своїй душі. До школи ходила неповних три роки і як кільканадцятилітня дівчина покинула родинний дім, щоб на службі у заможних сімей в Александрові, Лодзі та Острувку заробити на власне утримання і допомогти батькам.

Голос покликання відчувала у своїй душі уже з сьомого року життя, але через відсутність згоди батьків на вступ до монастиря, намагалася його в собі заглушити. Однак при спонуканні видінням страждаючого Христа виїхала до Варшави і там 1 серпня 1925 року вступила до Конгрегації Сестер Матері Божої Милосердя. В монастирі, як с. Марія Фаустина, прожила тринадцять років, виконуючи обов’язки кухарки, працівниці саду і воротарки в багатьох будівлях Конгрегації, найдовше у Кракові, Вільнюсі і Плоцьку.

Зовні нічого не видавало її надзвичайно багатого містичного життя. Вона сумлінно виконувала усю роботу, вірно дотримувалась усіх чернечих принципів, була зосереджена, мовчазна, і при цьому природна, повна доброзичливої та безкорисної любові. ЇЇ життя, на перший погляд дуже звичайне, монотонне і сіре, приховувало в собі надзвичайну глибину єднання з Богом. Роки її чернечого життя були багатими на надзвичайні милості: одкровення, видіння, приховані знаки, участь у стражданні Господньому, дар біолокації, читання людських душ, пророцтва чи рідкісний дар містичних заручин та одруження. Живий контакт з Богом, Найсвятішою Матір’ю, янголами, святими, душами з чистилища – увесь надприродний світ був для неї не менш реальним і дійсним, ніж той, який сприймала відчуттям. Не зважаючи на такий великий дар надзвичайних милостей знала, що не вони є суттю святості.

В щоденнику вона писала: «Ні милості, ні одкровення, ні захоплення, ані жодні дари, що даються їй [душі], не роблять її досконалою, а лише внутрішнє єднання моєї душі з Богом. Ці дари тільки оздоба душі, але не її зміст та досконалість. Мої святість і досконалість полягають на тісному поєднанні моєї волі з Божою волею» (Щ. 1107).

Послання с. Фаустини було записане в її Щоденнику, який вона вела на бажання Ісуса і духівників. Вона правильно записала у ньому всі слова Ісуса, а також описала поєднання своєї душі з Ним. «Секретарко Моєї найглибшої таємниці, - говорив до неї Ісус, - твоїм завданням є написати усе, що я даю тобі пізнати про Моє милосердя для користі душ, які читаючи ці записи, втішаться в душі і наберуться відваги наблизитись до Мене»  (Щ. 1693). Ця праця надзвичайно наближає до таємниці Божого милосердя. Вона захоплює не лише простих людей, але також науковців, які відкривають у ньому додаткове джерело теологічних досліджень. Щоденник був перекладений на багато мов, у т.ч. англійську, німецьку, італійську, іспанську, французьку, португальську, арабську, російську, угорську, чеську і словацьку.

Сестра Фаустина виснажена хворобою і різними стражданнями, які вона терпіла як добровільну жертву за грішників, повністю дозріла духовно і містично поєднана з Богом померла у Кракові 5 жовтня 1938 року, маючи лише 33 роки. Слава святості її життя росла разом з поширенням богослужіння до Божого Милосердя і по мірі милостей, що випрошувались за її заступництвом. У 1965-67 роках у Кракові проведено інформаційний процес про її життя та доброчесність, а в 1968 році розпочато у Римі процес беатифікації, який закінчився у грудні 1992 року. 18 квітня 1993 року, на Площі Святого Петра у Римі, Святий Отець Іван Павло ІІ здійснив акт беатифікації, a 30 квітня 2000 року її канонізації. Її мощі спочивають у святині Божого Милосердя в Кракові-Лагевніках.